Козаков Сергій Сергійович

Народився Сергій 04.09.1982 року в селі Дмитро-Білівка Казанківського району. Згодом сім'я переїхала до села Возсіятське, де пройшли його дитинство та юність. Після закінчення школи працював в місцевому господарстві. Після одруження проживав в селі Приют. В березні 2023 був мобілізований на військову службу.

Козаков Сергій Сергійович

Народився 4 вересня 1982 року в селі Дмитро-Білівка Казанківського району. Згодом сім’я переїхала до села Возсіятське, де пройшли його дитинство та юність. Після закінчення школи працював у фермерському господарстві «Агрофірма «Авангард»». Мав дружину Тетяну і двоє чудових діток Іринку та Олексія.

В березні 2023 року був мобілізований на військову службу. Він не ховався, а сміло став на захист нашої держави. За час служби отримав дві важкі контузії, але і це його не зупинило. Сергій продовжував боротися за нашу волю та свободу і вже 21 січня 2024 року нашу громаду охопила страшна звістка – він загинув. Сергій прожив всього 41 рік, нелегким було його життя… Та все ж він залишив світлий спомин в серцях своїх рідних, близьких, друзів.

…««Через поле , через гай ходить хлопчик-помагай» - сама така цитата є повною відповідністю характеру Козакова Сергія, учня і випускника Возсіятської школи» - згадує класний керівник Сергія, Галина Іванівна Твердохліб. – «Добрий, чуйний, скромний, трудолюбивий – все це він, наш Сергій. Ніколи не відмовить, якщо треба допомогти, ніколи не причинить зла, ніколи нікого не скривдив за своє коротке життя. Людина праці, добра, взаємовиручки, а став вірним сином України, мужнім захисником, який віддав своє життя за свій народ, за свою Україну. Слава тобі, Герою!»…

… «Пам’ятаю, як з нетерпінням чекала літніх канікул, коли всі онуки з’їжджалися до бабусі в Ольгополь. Із Сергієм у нас був особливий зв’язок, хоч ми і двоюрідні брат з сестрою. Разом ми могли говорити і грати безтурботно цілодобово. Сірьога завжди був головним помічником у бабусі, будь-яка справа була йому по рукам. Завжди привітний, надзвичайно добрий, працьовитий – саме таким я пам’ятатиму його все своє життя!» - Тетяна Маляренко (Долід), двоюрідна сестра…

… «Друг дитинства – це назавжди. І нехай вас життя розкидало по світу, та при кожній зустрічі ніби знову поринаєш у світ дитинства, де було маса пригод, дитячих приколів, багатюща рибалка та незмінна підтримка дорогого друга» - з посмішкою згадує той час друг дитинства Олександр Богданцев. – «Сергій все життя мріяв служити в армії, але за станом здоров’я у 18 років його було комісовано. Прийшла велика війна і він став на захист країни, не ховаючись, не користуючись можливістю «відкосити» від служби. І це була його остання добра справа. Дякую за службу, друже! Вічна тобі слава, наш Герою!»…

… «В останню нашу зустріч в кінці грудня 2023 року Сергій був просто в чудовому настрої, обіймав мене і дуже радів нашій зустрічі. Розказав про свої плани на майбутнє, що нарешті через багато років узаконив шлюб зі своєю дружиною. Звісно, ми поговорили і про все, що спіткало його впродовж всього часу служби, але плани в нашого Козачка були грандіозні. Чесно, я дуже давно не бачила його таким окриленим та щасливим. Сергій говорив: «Надюшка, сестро, все буде добре! От побачиш: відвоюємо і ще так святкуватимемо Перемогу!» - і пішов разом з дружиною додому… Не могла я навіть уявити, що це буде наша передостання зустріч і вже через місяць я, разом з багатьма жителями нашого села, зустрічатимемо його «на щиті», проводжаючи в останню путь свого друга дитинства, нашого славного захисника»